Я продолжаю этот путь,
Вложи мне истину во грудь,
Не дай мне, Боже, утонуть
В болотной жиже
Вседневной вящей суеты,
Где все забыли, что есть Ты,
Что от Тебя и явь, и сны,
Добро и иже.
Ты подними меня над сном
И явью, над добром и злом,
И над вершиной, и над дном,
Над всей землёю,
Пусть превратится жизнь в полёт!
Болото превратится в лёд,
А горечь обратится в мёд
Слезой незлою.
Ты разбиваешь миражи,
Ты обостряешь виражи,
Творишь над пропастью во ржи,
Царишь над тленом.
Ты узел жизни завяжи,
Потом распутай, развяжи
И мне на ушко расскажи
С рефреном.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
